|
|
|
April 12th, 2007
09:36 am - Апасні рими
Від нічого робити скакала на лівій лапці по Маріїнському парку і дзвінко-дико-радісно римувала вголос:
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
Співали пташки, шелестіло те, що встигло понаростати на деревах, а я римувала:
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
З подивом дивилися перехожі, сміялися діти, гавкали собаки, а я все римувала:
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!
МГІМО-трюмо!...
...
Якби не надприродній кут зору та надбіляча реакція, я б не помітила маленьку плямку в небі.
І не відмітила б що ця плямка надто швико збільшується у розмірах.
І не відскочила б у найближчі рятувальні кущі.
З неба просто на доріжку Маріїнського парку впало антикварне червоно-коричневе горіхове трюмо.
Трохи поточене комахами, але чудово збережене антикварне горіхове трюмо.
Років з триста напевно йому, трюму.
Антикварному.
Горіховому.
Трюму.
Трюмо ледь торкнулося доріжки парку точеною горіховою ніжкою, затріщало, і розлетілося на друзки антикварного горіхового дерева і скла (не горіхового).
Визк, паніка, гавкіт, плач. Розбрат та анархія.
Боюся навіть уявити, що було б, якби скакала на правій лапці і римувала:
Трюмо-МГІМО!
Трюмо-МГІМО...
|
December 27th, 2006
06:32 am - кінобілка
Дивилася фільм "Три горішки для Попелющки". Плакала. Яке марнотратство цінних горіхів! Люди! Не робіть так!
|
December 21st, 2006
04:59 pm
Бігла повз Верховну Раду, шось зачепила, а воно як завижчить та забібікає! Від страху ледь добігла до дупла, засапалася, лапки тусяться! Це що, хтось автосигналізацію встановив? Нащо? Невже угнати можна?
|
November 29th, 2006
01:12 am - Білка ззовні
Вийшла на вулицю. Випалений квартал надягла на голову наче руду перуку. Люди лякаються - в мене з рота ворушить ногами непрожований крик.
Прожувала крик.
Зняла з голови випалений квартал, поклала на місце.
Вмилася лапками.
Люди відразу перестали лякатися.
От бачите, як багато в житті важить зовнішній вигляд!
|
November 14th, 2006
03:16 am - МуЗиКа
Вчора видався багатий на події день. З десятої ранку сиділа на знаку "Рух із вимкненим зчепленням заборонений", видивлялася тих, хто їде по вул. Грушевського без зчеплення, застрибувала в машини і зчеплення вмикала. Потім збігала до яточки ДАЇ, забрала двадцять п'ять волоських горіхів (по горіху за машину). А ввечері схотілося ламаних ритмів - так забігла на Контрактову, розтрощила якомусь лабуху барабана.
|
October 13th, 2006
02:31 pm - Просте біляче щастя
Я така рада, така рада! Взяли на роботу в Національну оперу. Дублюватиму Лускунчика під час розгризання горіхів.
|
September 21st, 2006
02:36 pm - Солодке життя
Бачила в магазині коробку цукерок "Білочка з арахісом".
Ну скажіть, звідки в кондитерської фабрики матеріали камери спостереження складу, де я спиздила мішок арахісу?
|
September 15th, 2006
11:08 am - Культурне питання
Бігла вулицею Артема, бачу - Будинок Художника, дай, думаю, зайду попісяти. Ну й зайшла. А в художників виявилася якраз нестача білячих пензликів, то вийшла звідти обскубана, лиса, і не попысяла!
Коли? Коли вже культуру будуть достойно фінансувати?
|
September 4th, 2006
02:39 pm - В мирі з тваринами
Вчора по Бібісі показували передачу про Сибір. Виявляється, мисливці цілили білці в око тому, що сибірські білки у разі небезпеки пуляються з очей променями смерті. Поранена білка могла винищити все живе в радіусі кілометра.
Гм... Цікаво, а я так можу? Треба переглянути документацію на себе.
|
September 2nd, 2006
10:07 am - Субота
Вільний день. Піду, напевно, спижжу сінтезатора.
|
September 1st, 2006
01:35 pm - ДЗ
Стукають в двері. Відкриваю. Тітка якась.
-Я знаю... - Каже. Загадково так.
Закриваю двері.
Стукають.
Дядько.
-Я знаю....
Закриваю.
Стукають.
Хлопчик.
-Я знаю....
Закриваю.
Стукають.
Да що сьогодні за день такий?
|
August 31st, 2006
02:33 pm - New wave music
Буквально вчора мала полудневу сієсту з 12:15 дня, аж поки хтось не став лупити по стовбуру віником. Найцікавіше - звуки якісь не прості, передові чи шо...
На серці тривожно. Хапаю тривожну валізу з носильними речами та тижневим раціоном горіхів, евакуююсь крізь аварійне дупло.
Облога! Переді мною авангардист! Замахується віником.... Не на ту напав! Хутко розгортаюся, біжу до кущів.
Ховаюся в кущах, відсапюуся, спершись на авангардиста з віником. ЙОООО!
Тікаю.
Тікаю...
Тікаю...
Тікаю...
Біжу вулицею Грушевського по дорожній розмітці, оскільки обабіч зліва і справа стоять авангардисти. З віниками.
Вже майорить Європейська площа... Треба кудись втікти, а то схоплять... Знаю! Забігаю до малого залу Музичної академії (Консерваторії), застрибую в рояля на сцені. Що, з'їли?
Хтось закрив кришку ряля і нахабно стукає віником. Віником? Впіймали! У розпачі мітатаюся по роялю, верещу, голосно ниють струни роялю (там струни всередині, ви знали?) під лапками.
Раптом рояля відкривають. Вистрибую на сцену, в готовності кусати й царапатися. Бачу публіку. Повна зала. Овації навстоячки. Що робити? Вклоняюся (поруч вклоняються авангардисти з віниками).
Я розумію, сучасне мистецво, пошук нових форм. Але якось не по-хорошому вийшло. Не по-авангадистськи.
|
July 19th, 2006
09:26 pm
Оце пишу ці рядки, а під вікном якісь дивні звуки. Зара подивлюся.
Ага. Там якийся дядько сталевим дротом прикручує до стовбура ракетний двигун.
Гм... А нащо? Треба спитати.
Ага. Він нічого не відповів, але дав конверта. Зара відкрию.
Ага. Там стрілка. Годинникова. Хвилинна.
Дурня якась.
|
July 5th, 2006
02:21 pm - Триста - філія
Цок-цок-цок....
Пазурями по бруківці. То я вертаюся пізно додому.
Попереду в кущах щось активно шарудить. Долітають шматки фраз. Чомусь англійською.
-...ss..akoo....c....k....sak....
Підозріло все це. Намацую в кармані бойовий горіх, підповза ближче, заглядаю в хащі.
Там два іноземці. В одного в лівій руці жаба, в іншій - зозуля, дивиться то на жабу то на зозулю.
То на жабу.
То на зозулю.
То на жабу.
То на зозулю.
То на жабу.
То на зозулю.
То на жабу.
То на зозулю.
А другий стрибає навколо і гукає збуджено:
-Kiss a cuckoo! C'mon, kiss a cuckoo! A cuckoo! A cuckoo! Kiss a cuckoo!
Збоченці. Ненавиджу.
|
June 9th, 2006
11:52 am - Вранішнє пиво
Прокидаюся, вмиваюся, чищу зубки, заварюю запашну каву.
Хвацько чепляю чашку, підходжу до вікна, відчиняю.
ЙОПРСТ! Під вікном стоїть якийся дядько дивиться на мене простяга сьомачки і цокає язиком!
Зачиняю вікно, завзято, довго та повільно дишу.
Відчиняю вікно.
ЙОПРСТ! Під вікном стоїть якийся дядько дивиться на мене простяга сьомачки і цокає язиком!
Зачиняю вікно, ковтаю всю каву. Тихенько вилажу через чорний хід, сповзаю вниз, визираю з-за стовбуру.
Дядько дивиться вверх, на вікно. Все в нього - очі, губи, сьомачки, все в нього зібране і чекає тільки моменту як вікно відчиниться і можна буде цокати. Мене він не помічає.
Тихенько підбираюся до нього, тирю сто гривень з гаманця і йду пити пиво в "44".
|
June 8th, 2006
10:54 am
Чую якесь дряпання, наче хтось лізе через вікно в хату. Обертаюся - так і є, хтось лізе через вікно в хату. Шугаюся, вистрибую з дупла на сусіднє дерево. Відсапуюся. Помічаю на стовбурі напіввідчинене віконечко. Цікаво, що там? Відчиняю, лізу. Хтось в хаті шугається і вситрибує з дупла. Визираю і в очах рябить від білок, що стрибають з дупла до дупла.
Заварю каву, всідаюся в крісло(горіхове), згадую що сьогодні снилося.
Сьогодні мені снилася рекурсія та ланцюгові реакції.
|
June 6th, 2006
12:30 pm
В аську влітає повідомлення - "На Саперній слобідці перевернулася вантажівка з горіхами".
Ще секунду сиджу.
В наступну секунду вілітаю з дупла так як є - невмита, нечосана, падаю на чиюсь лисину, перестрибую на чийся полубокс, приземляюся на плитку алеї, біжу до метро.
Перехожі бачать довгу розмиту руду блискавку, я бачу замість перехожих розмиті плями.
Застрибую на ескалатор, застрибую на вусатого вуйка на ескалаторі.
Зістрибую з вуйка, застрибую до вагона, застрибую на перше-ліпше плече. Все. Можна відпочити.
Інша проблема - на кожній станції люди на платформі дивляться на мене, верещать і розбігаються. Що таке?
Ой, я ж невмита.
Верещать і розбігаються.
Ой, я ж нечосана.
Верещать і розбігаються.
Ой, я ж на машиністові сиджу.
Ps. На Саперній слобідці вантажівка не переверталася. Переверталася сама слобідка, а вантажівка чомусь ні, і сипалася злива горіхів вверх, на слобідку.
|
May 24th, 2006
06:11 pm - Білка. Перевантаження.
Жах.
Прокидаюся. Лапки зклякли вщент. Встати із спини неможливо. Перекочуюся пару разів - з лапок випадає горішок і розсипається порохом ще перед підлогою. Кочуся. Кочуся. Нарешті вдається закотитися на кінцівки. Закляклі. Відчуття - як в журнального столика. Рухатись вдається тільки стрибками, стрибок робиться спиною. Навкруги страшна пилюка. Ви глядаю з дупла - літо.
Літо? Чому літо?
Стрибаю до комп'ютеру. З одиндцятятої спроби дотягуюся носом до кнопки "ВМК" і роблю ВМК комп'ютеру. 24 травня.
24, ховрашкова мати, травня. Зубами вигризаю адресу свого щоденника. Так і є. Останній запис тогорічного вересня.
Ні,відтепер більше жодних анабіозів!
|
September 23rd, 2005
04:50 pm
Білочка за рахісом.
(арабська казка)
Жив собі могутній шейх, і була в шейха величезна пустеля, і був в пустелі рахіс. І рахіс був в пустелі так далеко, і був він такий величезний, що жодна жива душа за нього не заходила. Шейх дуже переймався цією невизначеністю, і тому відправив в пустелю дванадцять дужих яничар. Три тижні пленталися яничари по пустелі, аж поки не дійшли до краю рахісу. Один найсміливіший заглянув за рахіс - а там білочка.
|
August 5th, 2005
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
bilka's journal
